Підвищення ефективності використання тракторів в сучасних умовах

       Сучасний етап розвитку аграрного виробництва характеризується як перехідний період до ринкових відносин. Ринковим умовам, особливо на етапі формування структури господарської діяльності підприємств агропромислового комплексу, властиві кризові явища.
       Експлуатація тракторів понад термін їх амортизації, який фактично близький до ресурсу конструкції, супроводжується суттєвим зростанням витрат на підтримання техніки в робочому стані — у 1,8 раза і більше. При цьому середньорічна виробітка знижується на 25–30%, а коефіцієнт готовності — до рівня 0,7–0,75.
        Такий стан тракторного парку є однією з ключових причин зниження продовольчої безпеки країни.
        Питання пошуку шляхів виходу з цієї ситуації вже давно назріло. У реаліях, коли ціни на нові трактори стрімко зростають, а загальна кількість техніки в аграрному виробництві зменшується, єдиним практичним рішенням стає підвищення ефективності використання наявних тракторів. Це дозволить знизити собівартість сільськогосподарської продукції та підвищити її конкурентоспроможність.
        Аналізуючи структуру собівартості аграрного виробництва, можна виділити витрати, що:

• не залежать від господарської діяльності підприємств — вартість техніки, її ремонт, паливно-мастильні матеріали, запасні частини;

• залежать від умов експлуатації — витрати на підтримання техніки в справному стані та втрати від її простоїв.

        На нашу думку, в існуючих умовах підвищення ефективності використання тракторів тісно пов’язане зі зниженням саме тих витрат, які залежать від виробничих умов. Ці витрати охоплюють:

• планове технічне обслуговування й ремонт,

• ліквідацію наслідків відмов техніки,

• мінімізацію простоїв.

        У підсумку саме ці чинники визначають строк служби трактора та значну частину собівартості аграрної продукції.
        Таким чином, завдання підвищення ефективності тракторів конкретизується: це сфера відповідальності інженерних служб, основна мета яких — запобігти можливим відмовам та забезпечити безперебійну роботу техніки у різних умовах аграрного виробництва.
        У будь-який момент часу трактор може перебувати в одному з таких станів:

• справний,

• несправний,

• працездатний,

• непрацездатний.

         Справний стан — це відповідність усіх технічних параметрів номінальним значенням.
Перехід із справного в несправний стан відбувається внаслідок накопичення дефектів, які з’являються із часом і напрацювання хоча працездатність ще може зберігатися.
         Працездатний стан — це відповідність параметрів, що забезпечують виконання заданих функцій, нормативно-довідковій та конструкторській документації.
Перехід у непрацездатний стан відбувається внаслідок відмови.
         З огляду на це, можна зробити висновок: щоб техніка працювала безвідмовно, вона щонайменше повинна бути працездатною.